Селянина завше цікавила літня погода. Від неї залежала доля врожаю: посуха накликала недорід, а часті дощі чи град - вимокання й побиття збіжжя.. Тому взимку й весною люди в окремі дні ретельно стежили за природою. Переважно робили це на Різдво, старий Новий рік, Водохреща, Великодні празники тощо. Не було вийнятком і невелике святце святого Мокія - 24 травня.
Майже на всьому терені України завбачували, якою буде погода влітку. Якщо в цей день йтиме дощ, то мокрих чекай жнив - "Мокіїв день мокрий - все літо буде мокрим", "Якщо на Мокія паде дощ, то буде сорок днів падать". Про це віщує і туманний день.
Мокія вважали також і "Царем граду". Градобій завжди був великим лихом для селян. З цього приводу казали: "Якщо сонце не випече, то град обов'язково висіче". Тому, щоб задобрити Мокія, в цей день остерігалися працювати, а лишень виголошували святкові молитви. Вийнятком було - доглядати городні рослини. Вважалося: "Хто на Мокія поле грядки-матиме добрий пожиток". На свято висівали також соняшникове насіння.
Ось чому з таким пошанівком ставилися до святого Мокія як доброго прогностика літньої погоди й оберігача збіжжя від граду. "Якщо сонце,- казали знаючі люди,- сходить червоно, то літо буде грізне й пожарне".
Мокій червоний - літо грозове// Скуратівський В. Святвечір (у 2 к.)/ Василь Скуратівський.- К.: Перлина, 1994.- Кн. 1- С.229-230
Немає коментарів:
Дописати коментар