четвер, 28 травня 2020 р.

Бібліотечний бенефіс "Нові книги: зроби свій вибір"

Бібліотечний фонд Рожищенської ЦРБ в цьому році поповнився новими виданням. 

Відтепер на полицях бібліотеки можна знайти літературу на будь-який смак.

Кожна нова книга - це завжди подія та нове знайомство. 

Після закінчення карантину ми раді бачити відвідувачів у нашій бібліотеці!

Беріть на замітку та ознайомтеся з онлайн новинками!

     Антологія літератури письменників Волині  
     
До антології увійшли тексти поетів і прозаїків, що мешкають на Волині. Кожен із цих текстів - чи то поетичних, чи прозових - наштовхує на глибокі роздуми, які починаються з простого читання.
Читайте, освоюйте, сприймайте і розумійте - тексти авторів з Волині - до ваших душ і очей.



    Юрій Винничук. Нічний репортер 

Події повісті "Нічний репортер" відбуваються у Львові в 1938 році. Журналіст Марко Крилович, якого прозвали "нічним репортером", за його нічні репортажі з життя міського дна, береться розслідувати вбивство кандидата в президенти міста. При цьому він потрапляє в різноманітні як любовні, так і кримінальні пригоди, інколи ризикуючи життям. Маркові неофіційно допомагає комісар поліції Роман Обух, якого начальство відсторонило від розслідування вбивства. А тим часом у справу втручаються німецькі і совєтські шпигуни, розслідуванням зацікавлюється також польська контррозвідка. Окремий інтерес виявляють і кримінальні кола. Перед нами постає мальовничий і яскраво описаний злочинний світ тогочасного Львова, шинки-мордовні, батяри, заклади для повій. Читачеві доведеться разом з героями розплутувати загадку за загадкою на тлі тривожного настрою львів'ян, які живуть у передчутті війни.

Євген Гуцало. Позичений чоловік
Роман "Позичений чоловік" поєднує у собі анекдоти, небилицю, містифікацію, бурлеск і є зухвалою спробою письменника у фантастичній, жартівливій формі розповісти про повсякденне життя сучасної людини. В основі сюжету вигадана історія про те, як жінка позичила іншій жінці на місяць свого чоловіка. Навколо головного героя роману Хоми Прищепи - "дивака і характерника, гуманіста і пройдисвіта, джигуна і мудреця" - розгортається каскад неймовірних пригод. Та, захоплюючись несподіваними поворотами сюжету, кумедними ситуаціями, в які потрапляє наш герой, ми розуміємо, що насправді головною дійовою особою в романі є дух українства, українська вдача. Вражає мова, якою написано роман,- неперевершена й органічна, сповнена неповторних прислів'їв та приказок, діалектизмів та словотворів, мова розмаїта й незнищенна, як незнищенні уява й талант нашого народу.

Памела Дракермен . Дорослих не буває: Історія дорослішання на середині життя


Памела Дракермен, американська письменниця, добре відома українській аудиторії за книжкою "Французьке виховання", написала ще одну історію виховання та дорослішання - цього разу себе як дорослої людини. Вона пише про типові й нетипові досвіди та виклики свого покоління, вічні й унікальні, притаманні нашому часові: про кризу середнього віку, перші провістки старіння, про подолання хвороби, тероризм, нові кар'єрні етапи, мудрішання і примирення, любов і дружбу, мудрість і щирість. До цих, здавалося б, універсальних тем Дракермен підходить із самоіронією та інколи несподіваним гумором, а також із дослідницькою сумлінністю іноземки, яка вдячно осягає чужу культуру.
  
Оксана Забужко . Музей покинутих секретів.
Цей роман визнано українською та зарубіжною критикою не тільки за найвидатніший твір української літератури доби незалежності, а й за один із найважливіших у всій літературі Східної Європи після падіння комунізму. Нагороджений Центральноєвропейською літературною премією "Ангелус" (2013), перекладений англійською, німецькою, польською, чеською, російською мовами, неодноразово відзначуваний як "книжка року" (в Україні, Німеччині, Швейцарії, Польщі), "Музей покинутих секретів", "Роман нобелівського класу"; по праву став візитною карткою нової української літератури.
Це - сучасний епос сучасної України: родинна сага трьох поколінь, події якої охоплюють період від 1940-х років до весни 2004 - го. Велика література і жорстока правда - про владу минулого над майбутнім, про кохання, зраду і смерть, про споконвічну війну людини за право бути собою.

Ірена Карпа. Добрі новини з Аральського моря
"Французька мрія" вабить стилем і романтикою, ароматом випічки і смаком вишуканого вина. Здавалося б Париж - ідеальне місце для втечі, де легко все почати заново. Та паризькі вулички розкривають секрети лише "своїм", а від минулого не втечеш, поки воно живе у пам'яті..
Новий роман Ірен Карпи - це історія чотирьох українських жінок у Франції. Кожна з них шукає щось своє: юна красуня Богдана - пригод і розваг, досвідчена і виважена Рита - свободи і сімейного затишку, колишня рок-музикантка Хлоя прагне спокою, а енергійна "феменка" Маша - самореалізації та слави. Стосунки й секс, пошуки себе, травми, інтриги та вбивства - вир емоцій зашкалює. Та поки є справжні почуття, дружба й підтримка, вміння насолоджуватися життям, любити себе і своє місто - доти є надія на "добрі новини", що неодмінно надходять навіть після найбільших катастроф. 

Андрій Курков . Війна
До цієї книжки увійшли твори Андрія Куркова, які пов'язані однією темою - війною.
"Щоденник Майдану та війни" - особистий щоденник автора, фіксоване відображення життя у Києві та країні, доповнений записами про перипетії на сході України, в Криму, роздумами про війну, про те, як і чим, за його баченням, живе окупований Донбас останні роки.
А у романі "Сірі бджоли" розповідається про життя пенсіонера сорока дев'яти років Сергія Сергійовича, який живе у скелі Мала Староградівка, що знаходиться у так званій сірій зоні. головна його турбота - як і куди з настанням весни відвезти подалі від війни своїх бджіл. Відвезти туди, де не стріляють, щоб згодом у меду не було присмаку війни...

Ієн Мак'юен. Спокута.
Спекотного літнього дня 1935 року тринадцятирічна Брайоні Талліс стає свідком флірту своєї старшої сестри з другом дитинства. Не до кінця розуміючи дорослу поведінку, Брайоні, схильна до літературних фантазій, згодом звинувачує хлопця у злочині. Отак несвідомо зламавши одразу три життя, Брайоні шукає шляхів для спокути, а в цей час вибухає Друга світова війна. Блискучий роман Ієна Мак'юена - це симфонія, в якій поєднані кохання і війна, провина і прощення, багатий стиль і провокація - все, чого й варто очікувати від цього англійського майстра слова.

Джордж Орвелл. Колгосп тварин


У казковій повісті "Колгосп тварин" в алегоричній формі розповідається про часи становлення СРСР. Зокрема, тут ідеться про революцію 1917 року, про брехливі обіцянки, що "земля - селянам, а заводи - робітникам", розповідається про розкуркулення, примусові переселення, репресії, розстріли і про мільйони замордованих у сталінських концтаборах. От лише замість людей герої цієї повісті - тварини. Але чи так вже вони й різняться між собою?


  Джесс П. Шаткін. Народжені бути вільними: чому підлітки ризикують та як захистити їх від небезпек

Існує чимало причин боятися нічних дзвінків від наших тинейджерів - хтозна, які спокуси та небезпеки можуть трапитися на їхньому шляху. П'яне водіння, випадковий секс, наркотики - підлітки чудово усвідомлюють наслідки таких пригод, однак усе одно йдуть на це. Чому? Видатний психолог Джесс П. Шаткін спростовує низку міфів про причини підліткового шаленства, пояснюючи, чому стратегії залякування чи попередження не зменшують бажання ризикувати. Грунтовні медичні висновки, свіжі знахідки та особиста історія автора роблять цю книжку водночас і науковою, і близькою не тільки для дорослих, але й для самих підлітків. "Народжені бути вільними" - це можливість згадати й проаналізувати власний досвід та заглибитися у психологію людей, яких ви любите й намагаєтеся вберегти.

Юрій Щербак. Час смертохристів
Роман визначного українського письменника Юрія Щербака "Час смертохристів. Міражі 2077 року" - це блискучий гостросюжетний політичний трилер, дія якого розгортається напередодні "Четвертої глобальної війни". Різкий сигнал тривоги, яскрава антиутопія, у якій за гротескною формою і фантастичністю ситуації стоїть реальна масштабність можливих геополітичних подій майбутнього. Написаний вісім років тому, цей один із найвиразніших творів сучасної літератури провістив, зокрема, чимало трагічних моментів наших днів. Вагомої переконливості твору надає також і та обставина, що Юрій Щербак як колишній Надзвичайний посол України у США, Канаді, Мексиці та Ізраїлі має широкий кут зору на проблематику міжнародних відносин. У своєму романі він щедро використовує цитування таємних документів, які розкривають цинізм і подвійні стандарти гравців світової політичної сцени, і подає своє парадоксальне бачення того, що може статися з Україною і світом у майбутньому. "Час смертохристів" - перший роман із трилогії "Час".

четвер, 21 травня 2020 р.

"Коштовний скарб народу"


" В вас мудрість вічна і любов жива...

А хтось же вас народжував, слова,

Хтось ті суцвіття звуків винаходив,

Що стали потім мовами народів"

                        Станіслав Тельнюк


24 травня всі слов'янські країни відзначатимуть День слов'янської писемності й культури та вшановуватимуть пам'ять святих рівноапостольних Кирила і Мефодія - творців слов'янської писемності.

В районній бібліотеці організовано тематичну виставку "Коштовний скарб народу", на якій представлені матеріали з періодичних видань та книги, що вважаються пам'ятниками стародавньої української літератури.


Після завершення карантину запрошуємо усіх бажаючих  завітати до читальної зали для перегляду виставки.

Збережемо культуру спілкування, культуру мислення, культуру душі!
 Збережемо пам'ять про витоки нашої української мови!

"Кость Шишко - поет, художник, українець"

    
                                  "Ми, українці - не підпільна організація,  ми - Нація!"
                                                                                                                           
                                                                                                                      Кость Шишко 

24 травня нашому земляку поету-шістдесятнику, дисиденту Костю Шишку виповнилося б 80.  Він став одним із тих поетів, на творчість яких влада накладала табу. Адже вже у ті далекі 60-ті поет сміливо заявив: "Ми не підпільна організація. Ми - нація!" Все життя, як колись і Тарас Шевченко, Шишко був під негласним наглядом. Найбільше боліло поету, що йому не давали публікуватися. А писав кожного дня. Його вірші дивували, передавалися із вуст в уста. 
Кость Шишко лишив велику поетичну спадщину. У його творчому доробку вінки сонетів, поеми, гумористичні твори, писанки, акровірші. Вже при вільній Україні з'явилися друком збірки "Сльоза олії золота", "Вибрані вірші", "Вогонь", "Після дощу" (2001), а по смерті поета книга про його творчість "Бард осінньої печалі", також у 2010 році у видавництві "Волинська обласна друкарня" (Луцьк) книга "Писанки". Нині чекають свого часу щоденникові записи поета, акровірші, безконечники... 

З нагоди 80-річного ювілею поета-волинянина Костя Шишка працівники центральної районної бібліотеки підготували книжкову виставку "Кость Шишко - поет, художник, українець"




"Останнім шляхом Кобзаря""


22 травня 1861 року відбулося перепоховання Тараса Григоровича Шевченка на Чернечій горі поблизу Канева.

Помер 47-річний український поет у Санкт-Петербурзі, там його (на Смоленському кладовищі) спочатку і поховали. Але і друзі Тараса Григоровича, і численні шанувальники його творчості знали про палке бажання поета бути похованим згідно з його "Заповітом", написаним ще в 1845 році на рідній землі - "Як умру, то поховайте мене на могилі серед степу широкого на Вкраїні милій..."
П'ятдесят вісім днів прах поета перебував у Петербурзі, його домовину , згідно із заповітом, за клопотанням Михайла Лазаревського, після отримання ним дозволу в квітні того ж року, було перевезено в Україну й перепоховано на Чернечій горі біля Канева. Труну спочатку привезли до Києва, де з небіжчиком могли попрощатися усі охочі. З Києва 8 (20) 1861 року останки Кобзаря на пароплаві "Кременчук" перевезли до Канева.  Дві доби домовина перебувала в Успенському соборі, а 10 (22) травня, після відслуженої в церкві панахиди, прах віднесли на Чернечу гору.
Церемонія перепоховання Кобзаря перетворилася на справжнє, хоч і сумне, свято. Після церковної панахиди протоієрей виступив із прощальним словом, назвавши спочилого не тільки братом во Христі, але і справжнім, щирим батьком всього українського люду, а також першим, хто заступився за рідне слово українського народу. Потім труну винесли з церкви, поставили на козацький віз, накрили червоною китайкою, а замість волів впрягся люд. "Везли хлопці і чоловіки, а потім, навіть, і дівчата - декілька верст. Дорогу, якою рухалася траурна процесія устелили зеленим віттям, і вона була схожа на зелений килим. Попереду несли портрет Кобзаря, аби весь стрічний люд бачив того, про кого лише чув", - згадує сучасник.
Над домовиною Шевченка на місці поховання змурували цегляне склепіння, насипали два яруси землі й обклали камінням так, щоб надати могилі вигляду степової могили. Згодом на могилі встановили дубовий хрест. Такою могила була до 80-х років ХІХ століття. На народні пожертви 1884 року на могилі Шевченка встановлено чавунний хрест, впорядковано земляний насип, могилу обкладено дерном, недалеко збудовано хату для доглядача. У 1889 році влаштовано перший музей Шевченка. У 1925 році на місці поховання Тараса Григоровича було утворено Канівський державний музей - заповідник "Могила Т. Г. Шевченка", а величний бронзовий монумент поетові споруджено у 1939 році. Народ здавна називає Чернечу гору Тарасовою.
                            (За матеріалами https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2232417-22-travna-den-perepohovanna-tarasa-sevcenka-u-kanevi.html)

З нагоди цієї дати у центральній районній бібліотеці організовано книжкову виставку "Останнім шляхом Кобзаря"

 

"Класик літератури, корифей театру"

"Епоха, в котру довелося мені впірнути з головою, є сувора і непомильна вказівка всього мого існування, і всієї моєї праці".
                                Марко Кропивницький

Історія України рясніє іменами видатних діячів найрізноманітніших галузей культури: живопис, література, музика і, звісно ж, театральне мистецтво. До таких діячів належить класик  літератури, корифей українського театру Марко Лукич Кропивницький.  
З нагоди 180 -  річчя  від дня народження діяча працівники відділу обслуговування центральної районної бібліотеки організували книжкову виставку "Класик літератури, корифей театру". 



 
 

Пропонуємо  декілька цікавих фактів про Марка Кропивницького

Пращури Кропивницького на теренах України обжилися у селі Кропивна Поморянського району Львівської області. Відчувається зв'язок між прізвищем та місцем проживання.

Подвижницькою і творчою була громадська діяльність Марка Лукича. Слід згадати один яскравий епізод із біографії митця: імператор Олександр ІІ, у захопленні від акторської майстерності Кропивницького, під час гастролей театру у Петербурзі запропонував йому грати в Імператорському театрі, що давало йому змогу жити безтурботно і заможно, Марко Лукич рішуче відмовився: «Не потрібно мені ні срібла, ні золота, ні слави, ні пошанівок... Зрадити моєму народові, піти у найми тут «власть предержащим», які мову нашу не визнають, хочуть знищити?! Ніколи! Краще буду працювати на користь милій моїй Україні на повну, Богом дану мені силу, а там вже нехай цінують все, що я залишив»...
           
«З усіх українських артистів єдиний М. Л. Кропивницький прийшов на нашу сцену цілком закінченою, готовою величиною, артистом-творцем, з досконалою технікою, широкою мистецькою ерудицією і власною культурою актора, не кажучи вже про його першорядний талант.» (Зі спогадів поета Миколи Вороного, актора трупи Кропивницького).

Актор, режисер, педагог, співак, композитор, художник, антрепренер. Це все- Марко Кропивницький. Провів на сцені 39 років. Підрахували, що за цей час виходив грати в середньому кожного третього вечора. Його називають батьком українського театру. Він справді міг би сказати: "Український театр - це я!"


Дружина Івана Карпенка-Карого, Софія Тобілевич, зауважувала в спогадах: «...весела, привітна вдача, чудовий голос, вроджений талант майбутнього великого артиста єднав йому всюди друзів...»

Кропивницький був широкою людиною – щедрим і дбайливим. Дарував знайомим та друзям досить цінні речі – і робив це так, що його дари вважалися чимось природним, начебто це так і повинно бути і подібні вчинки не потребують особливої подяки.

Видатний російський художник Ілля Рєпін зобразив Марка Кропивницького керманичем козацького човна, що наперекір стихії долає хвилі розбурханого моря, щоб досягнути своєї мети.


Марко Карпович дуже полюбляв рибалку. Це заняття, а ще полювання стане справжньою його пристрастю до кінця життя: «Ні салони, ні розкішні обіди, ні найделікатніші розмови… для мене ніщо в порівнянні з болотами, що поросли комишем і лататтям…»(Зі спогадів самого Марка Кропивницького)

Улюбленим місцем рибалки було так зване "Кругле плесо" на річці Сугоклея (за чотири версти від Бобринця). Саме під час риболовлі режисер познайомився з Іваном Тобілевичем (Іваном Карпенко-Карим), який також полюбляв ловити рибу.

Дві прості речі не давалися йому: не вмів фотографувати, хоч дуже хотів навчитися, й виголошувати промови. Робив це лише з папірця або просто читав вірші замість них.

Кропивницький активно займався художніми перекладами. Саме він вперше переклав українською мовою "Ревізора" Миколи Гоголя, "Отелло" Вільяма Шекспіра та багато інших творів.


 Перейняв від батька норовливу вдачу, а від матері - майже жіночу вразливість. До кінця життя пам'ятав, як колись малим вигодував двох лисенят і дуже подружився із ними. Ті почали красти курей. Йому казали пристрелити звірят. А він не міг. Завозив далеко в степ і залишав, але вони  поверталися. З горя і безвиході захворів, а коли одужав - лисенят уже не не було.

На шостому десятку життя Кропивницького почав знижуватися слух - наслідок давньої травми, коли на київській сцені йому на голову впала важка ширма. Драматургу зробили дві складні операції, але позитивних змін майже не було. Марко Лукич не падав духом. Він  займався фізичною працею - виготовляв рами для картин, клітки для птахів, вирощував різноманітні дерева. Марко Лукич уважав, що без випивки акторові не можна. Після Емського указу про заборону українських спектаклів "кріпко заложив за галстук" і "так кружляв" з горя цілий тиждень.    

На старість захопився філософією Шопенгауера й вірив, що люди дедалі більше звіріють.

Більше про Марка Кропивницького ви може прочитати на сайтах:

https://gazeta.ua/articles/people-and-things-journal/_kropivnickij-ne-vmiv-vigoloshuvati-promov-citav-yih-iz-papircya/340627?fbclid=IwAR2ihP2PTdOHyIQ6zdfmSc-X7xt4YwcO9vmIeGbftTXYluIhwEGh7Rij-tc

https://persha.kr.ua/article/83369-batko-teatru-svitovogo-rivnya-shho-neobhidno-znaty-pro-marka-kropyvnytskogo/?fbclid=IwAR3Jk8nI5tXnQKl-myoRgW1_YWbmxiJZEMcsjZScb9nqIaTECU7X41NyQ4k

 http://1576.ua/people/3686

http://day.kyiv.ua/uk/article/poshta-dnya/bobrinec-nevidomi-epizodi-z-istoriyi-odnogo-budinku

http://esu.com.ua/search_articles.php?id=29783  та інших.

На допомогу бібліотекарю

Враховуючи виклики сьогодення, методистом Рожищенської централізованої бібліотечної системи для колег-бібліотекарів підготовлена методична листівка "Інноваційні форми роботи бібліотеки"
 
 

21 травня - Всесвітній день вишиванки

                             
      
   "Бережи українське - носи вишиванку! " 
                                   
                                                                                     (Ліна Костенко)

Гарна і ошатна, оздоблена символічними орнаментами сорочка стала не просто елементом одягу, а своєрідною міжнародною візитівкою українців. Поза часом і модою, вона є елементом  традиційної народної культури. В ідеалі таку сорочку слід шити за традиційними кроями й оздоблювати традиційними ж орнаментами. Проте в усі часи майстрині-вишивальниці тактовно, поступово й гармонійно модернізували цей традиційний одяг відповідно до вимог часу і стилю життя - вносили  делікатні конструктивні зміни і в крій, і у вишивані композиції.  Вишивальниці створювали неповторні авторські артефакти, але виконували їх у руслі багатовікової української вишивальної традиції. Пам'ятайте про це і долучайтеся до невичерпної скарбниці українського вишивального мистецтва.


Книжкова виставка "Вишиванка - код нації", організована відділом обслуговування центральної районної бібліотеки призначена для тих, хто вміє вишивати, хто закоханий в українську вишивку, шанує її традиції, бажає їх продовжувати й розвивати, хоче зробити власний внесок у скарбницю народного вишивального мистецтва. Представлена література розповідає про вишиванки різних регіонів України, знайомить із стародавніми та  сучасними  мальовничими узорами,  мотивами та  схемами крою. 


Більш детально з виставкою читачі матимуть змогу ознайомитися після закінчення карантину.
 А сьогодні у Всесвітній день вишиванки ми пропонуємо онлайн перегляд фільму "Спадок нації"   на https://www.youtube.com/watch?v=UD5YFvzenes&t=1842s
                                                                                       
 Згадаймо, як ми святкували Всесвітній день вишиванки минулі роки





              









четвер, 14 травня 2020 р.

Дякуємо за подаровані книги!



      
Книга завжди була, є і буде найкращим подарунком, особливо приємно коли  дарувальником є сам автор. До центральної районної бібліотеки (за дотриманням усіх правил особистої безпеки) завітав краєзнавець Леонід  Козярчук. Леонід Леонідович подарував книгозбірні свої книги "Автожири й гелікоптери Ігоря Бенсена" та "Винтокрылая авиация в Украине". 
             
Щиро дякуємо автору за подарунки та чекаємо нових публікацій!


вівторок, 12 травня 2020 р.

17 травня в Україні вшановують пам'ять жертв політичних репресій



День пам'яті жертв політичних репресій відзначається згідно з Указом Президента України від 21 травня 2007 року, щорічно у третю неділю травня, з метою належного вшанування пам'яті жертв політичних репресій, привернення уваги суспільства до трагічних подій в історії України, викликаних насильницьким впровадженням комуністичної ідеології. Цьогоріч цей день припадає на 17 травня. 
З  нагоди цієї дати у бібліотеці організована книжкова виставка  "Буремний дух розстріляного відродження"