"Класик літератури, корифей театру"

"Епоха, в котру довелося мені впірнути з головою, є сувора і непомильна вказівка всього мого існування, і всієї моєї праці".
                                Марко Кропивницький

Історія України рясніє іменами видатних діячів найрізноманітніших галузей культури: живопис, література, музика і, звісно ж, театральне мистецтво. До таких діячів належить класик  літератури, корифей українського театру Марко Лукич Кропивницький.  

З нагоди 180 -  річчя  від дня народження діяча працівники відділу обслуговування центральної районної бібліотеки організували книжкову виставку "Класик літератури, корифей театру". 

                

 

                

 

Пропонуємо  декілька цікавих фактів про Марка Кропивницького

Пращури Кропивницького на теренах України обжилися у селі Кропивна Поморянського району Львівської області. Відчувається зв'язок між прізвищем та місцем проживання.

Подвижницькою і творчою була громадська діяльність Марка Лукича. Слід згадати один яскравий епізод із біографії митця: імператор Олександр ІІ, у захопленні від акторської майстерності Кропивницького, під час гастролей театру у Петербурзі запропонував йому грати в Імператорському театрі, що давало йому змогу жити безтурботно і заможно, Марко Лукич рішуче відмовився: «Не потрібно мені ні срібла, ні золота, ні слави, ні пошанівок... Зрадити моєму народові, піти у найми тут «власть предержащим», які мову нашу не визнають, хочуть знищити?! Ніколи! Краще буду працювати на користь милій моїй Україні на повну, Богом дану мені силу, а там вже нехай цінують все, що я залишив»...

           
«З усіх українських артистів єдиний М. Л. Кропивницький прийшов на нашу сцену цілком закінченою, готовою величиною, артистом-творцем, з досконалою технікою, широкою мистецькою ерудицією і власною культурою актора, не кажучи вже про його першорядний талант.» (Зі спогадів поета Миколи Вороного, актора трупи Кропивницького).

Актор, режисер, педагог, співак, композитор, художник, антрепренер. Це все- Марко Кропивницький. Провів на сцені 39 років. Підрахували, що за цей час виходив грати в середньому кожного третього вечора. Його називають батьком українського театру. Він справді міг би сказати: "Український театр - це я!"

Дружина Івана Карпенка-Карого, Софія Тобілевич, зауважувала в спогадах: «...весела, привітна вдача, чудовий голос, вроджений талант майбутнього великого артиста єднав йому всюди друзів...»

Кропивницький був широкою людиною – щедрим і дбайливим. Дарував знайомим та друзям досить цінні речі – і робив це так, що його дари вважалися чимось природним, начебто це так і повинно бути і подібні вчинки не потребують особливої подяки.

Видатний російський художник Ілля Рєпін зобразив Марка Кропивницького керманичем козацького човна, що наперекір стихії долає хвилі розбурханого моря, щоб досягнути своєї мети.

Марко Карпович дуже полюбляв рибалку. Це заняття, а ще полювання стане справжньою його пристрастю до кінця життя: «Ні салони, ні розкішні обіди, ні найделікатніші розмови… для мене ніщо в порівнянні з болотами, що поросли комишем і лататтям…»(Зі спогадів самого Марка Кропивницького)

Улюбленим місцем рибалки було так зване "Кругле плесо" на річці Сугоклея (за чотири версти від Бобринця). Саме під час риболовлі режисер познайомився з Іваном Тобілевичем (Іваном Карпенко-Карим), який також полюбляв ловити рибу.

Дві прості речі не давалися йому: не вмів фотографувати, хоч дуже хотів навчитися, й виголошувати промови. Робив це лише з папірця або просто читав вірші замість них.

Кропивницький активно займався художніми перекладами. Саме він вперше переклав українською мовою "Ревізора" Миколи Гоголя, "Отелло" Вільяма Шекспіра та багато інших творів.

 Перейняв від батька норовливу вдачу, а від матері - майже жіночу вразливість. До кінця життя пам'ятав, як колись малим вигодував двох лисенят і дуже подружився із ними. Ті почали красти курей. Йому казали пристрелити звірят. А він не міг. Завозив далеко в степ і залишав, але вони  поверталися. З горя і безвиході захворів, а коли одужав - лисенят уже не не було.

На шостому десятку життя Кропивницького почав знижуватися слух - наслідок давньої травми, коли на київській сцені йому на голову впала важка ширма. Драматургу зробили дві складні операції, але позитивних змін майже не було. Марко Лукич не падав духом. Він  займався фізичною працею - виготовляв рами для картин, клітки для птахів, вирощував різноманітні дерева. Марко Лукич уважав, що без випивки акторові не можна. Після Емського указу про заборону українських спектаклів "кріпко заложив за галстук" і "так кружляв" з горя цілий тиждень.    

На старість захопився філософією Шопенгауера й вірив, що люди дедалі більше звіріють.

Більше про Марка Кропивницького ви може прочитати на сайтах:

https://gazeta.ua/articles/people-and-things-journal/_kropivnickij-ne-vmiv-vigoloshuvati-promov-citav-yih-iz-papircya/340627?fbclid=IwAR2ihP2PTdOHyIQ6zdfmSc-X7xt4YwcO9vmIeGbftTXYluIhwEGh7Rij-tc

https://persha.kr.ua/article/83369-batko-teatru-svitovogo-rivnya-shho-neobhidno-znaty-pro-marka-kropyvnytskogo/?fbclid=IwAR3Jk8nI5tXnQKl-myoRgW1_YWbmxiJZEMcsjZScb9nqIaTECU7X41NyQ4k

 http://1576.ua/people/3686

http://day.kyiv.ua/uk/article/poshta-dnya/bobrinec-nevidomi-epizodi-z-istoriyi-odnogo-budinku

http://esu.com.ua/search_articles.php?id=29783  та інших.