22 травня 1861 року відбулося перепоховання Тараса Григоровича Шевченка на Чернечій горі поблизу Канева.
Помер 47-річний український поет у Санкт-Петербурзі, там його (на Смоленському кладовищі) спочатку і поховали. Але і друзі Тараса Григоровича, і численні шанувальники його творчості знали про палке бажання поета бути похованим згідно з його "Заповітом", написаним ще в 1845 році на рідній землі - "Як умру, то поховайте мене на могилі серед степу широкого на Вкраїні милій..."
П'ятдесят вісім днів прах поета перебував у Петербурзі, його домовину , згідно із заповітом, за клопотанням Михайла Лазаревського, після отримання ним дозволу в квітні того ж року, було перевезено в Україну й перепоховано на Чернечій горі біля Канева. Труну спочатку привезли до Києва, де з небіжчиком могли попрощатися усі охочі. З Києва 8 (20) 1861 року останки Кобзаря на пароплаві "Кременчук" перевезли до Канева. Дві доби домовина перебувала в Успенському соборі, а 10 (22) травня, після відслуженої в церкві панахиди, прах віднесли на Чернечу гору.
Церемонія перепоховання Кобзаря перетворилася на справжнє, хоч і сумне, свято. Після церковної панахиди протоієрей виступив із прощальним словом, назвавши спочилого не тільки братом во Христі, але і справжнім, щирим батьком всього українського люду, а також першим, хто заступився за рідне слово українського народу. Потім труну винесли з церкви, поставили на козацький віз, накрили червоною китайкою, а замість волів впрягся люд. "Везли хлопці і чоловіки, а потім, навіть, і дівчата - декілька верст. Дорогу, якою рухалася траурна процесія устелили зеленим віттям, і вона була схожа на зелений килим. Попереду несли портрет Кобзаря, аби весь стрічний люд бачив того, про кого лише чув", - згадує сучасник.
Над домовиною Шевченка на місці поховання змурували цегляне склепіння, насипали два яруси землі й обклали камінням так, щоб надати могилі вигляду степової могили. Згодом на могилі встановили дубовий хрест. Такою могила була до 80-х років ХІХ століття. На народні пожертви 1884 року на могилі Шевченка встановлено чавунний хрест, впорядковано земляний насип, могилу обкладено дерном, недалеко збудовано хату для доглядача. У 1889 році влаштовано перший музей Шевченка. У 1925 році на місці поховання Тараса Григоровича було утворено Канівський державний музей - заповідник "Могила Т. Г. Шевченка", а величний бронзовий монумент поетові споруджено у 1939 році. Народ здавна називає Чернечу гору Тарасовою.
(За матеріалами https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2232417-22-travna-den-perepohovanna-tarasa-sevcenka-u-kanevi.html)
З нагоди цієї дати у центральній районній бібліотеці організовано книжкову виставку "Останнім шляхом Кобзаря"
Немає коментарів:
Дописати коментар