В полум'ї був спервовіку
І в полум'я вернуся знову...
І як те вугілля в горні
В бурхливім горінні зникає,
Так розімчать, розметають
Сонячні вихори в пасма блискучі
Спалене тіло моє...
Важко собі уявити обшир української поезії ХХ ст. поза творчістю Володимира Свідзінського, поета, перекладача, доля якого оповита легендою, нерозгаданою таємницею.
В. Свідзінський став чи не останнім в Україні поетом з когорти письменників Розстріляного відродження. Його лірика пройнята щирим вболіванням за долю народу.У своїх віршах поет оспівує життя народу завжди поневоленого. Народний і талановитий поет Свідзінський розуміє драматичність долі України. Як перекладач він збагатив нашу літературу майстерними перекладами із старогрецької, латинської, іспанської, французької та німецької мов.
Назавжди лишився в українській літературі, як поет істинно національний і водночас, як поет світової літератури.
З нагоди 135-річчя від дня народження Володимира Свідзінського в бібліотеці організовано тематична поличка "Унікальний поет епохи Розстріляного відродження".
Немає коментарів:
Дописати коментар