"Іван Головатий капусту святить"

       7 червня відзначають одне із багатьох свят, пов'язаних з іменем  Іоанна Предтечі, встановлене з нагоди третього знайдення його голови (перше і друге відзначається 9 березня). За церковною легендою, після знищення могили Іоанна, голову його зберегла одна благочестива християнка. Голову поховали в Едесі, а потім у Команах. За плином часу місце поховання було забуте. Близько 850 року голову віднайшли.

       В народі цей день називали Іваном Головатим і він вважався найбільш сприятливим для висаджування у грунт розсади капусти. Говорили: "Якщо посадити капусту на Івана Головатого, то виросте великою, як голови". Цікавими були обряди висаджування розсади. За переказами, в цей день жінки перший кущ накривали горщиком, а останній пов'язували білою хустиною, кінці якої прикладали камінцями. Дійство це супроводжувалося примовкою: "Щоб моя капуста була така велика, як горщик, біла, як хустка, а тверда, як камінь". 

           Було дуже важливо, щоб капуста була саме великою, адже для українців капуста була і нині залишається другим після картоплі продуктом у повсякденному харчовому раціоні, тому нею запасалися на весь осінньо - зимовий сезон. Таке широке застосування цього овоча змушувало селян турбуватися про врожайність. Тому під посадку капусти відводили найкращі грунти, землю добре угноювали, а розсаду постійно підливали. А щоб уберегти від шкідників, обкладали татарським зіллям (аїром) чи купальськими віночками.

          З капусти виготовляють різноманітні салати, її вживають у свіжому й квашеному вигляді, готують борщ, солянку, голубці, рагу тощо. Особливо популярна в нашого народу шаткована капуста. Восени дозрілі качани подрібнюють разом із морквою і складають у діжки. Вироби з капусти широко вживалися на весіллях, поминках, під час довготривалих постів.

        Найпоширенішою серед українців, другою за значенням після борщу, була рідка овочева страва - капусняк. Квашену капусту дрібно сікли, заливаючи окропом, і варили з картоплею, морквою та пшоном. У готовий капусняк клали засмажену на салі цибулю і ще раз проварювали. Особливо цінувався капусняк, зварений на м'ясній юшці з жирної свинини - грудини, поребрини. Його варили частіше у період зимових (різдвяних) м'ясниць. 

  А ще, колись хліб випікали в хатніх печах, то паляниці саджали на черін, "підстелюючи" під спід капустяне листя. Це надавало випічці своєрідних смакових якостей, приємного запаху й естетичного вигляду. Капустяний розсіл також використовувався як харчовий і лікувальний продукт, насамперед від шлункових недуг.

     Та й, врешті, вислів "Тебе у капусті знайшли" відомий нам ще з дитинства.

      Іван Головатий капусту святить// Скуратівський В. Святвечір (у 2 к.)/ Василь Скуратівський.- К.: Перлина, 1994.- Кн. 1.-С.243-245