"Поліський край придумував мене..."

                                                                                               

                             
                                                                    "Хіба можливо

                                                                                                 не писати,

                                                                                                 коли живеш 

                                                                                                 у цій красі..."

                                                                                                                              О. Будчик

Усім, хто захоплюється поезією і цікавиться талановитими поетичними іменами Рожищенського краю, пропонуємо онлайн знайомство із творами Ігоря Павлюка, Миколи Ткачука та Олексія Будчика.

Після завершення карантинних обмежень запрошуємо  до нас у центральну районну бібліотеку для більш детального знайомства із творчістю наших талановитих земляків.   

Український письменник, науковець, перекладач, автор збірок поезій "Острови юності", "Нетутешній вітер", "Голос денного Місяця", "Скляна корчма", "Алергія на вічність","Стихія","Чоловіче ворожіння", "Камертон" та багато інших, наш земляк    

                                                        Ігор Зиновійович Павлюк   

                             
                             ***             Пам'яті моєї мами
Поліський край 
                   придумував мене,
Ранкових птиць розсипавши коралі.
Я не господар, а лише сонет
Трави , якій схотілося печалі.

Кульбаби й дід із кулею в плечах.
Померла мама.
Доля усміхалась....
І спав старенький песик на руках
Маленького плаксивого вандала.
                                                                           Минало все. Ржавів у небі серп.
                                                                           А ми з конем вже поглядами стрілись.
                                                                           Минали дні. А грішний сон озер
                                                                           Ламав об лід свої рожеві крила.

                                                                           Стара солома. Вицвілий туман.
                                                                           Могили предків миються дощами.
                                                                           Когось іще, когось уже нема
                                                                           Між ними, між кометами,
                                                                           Між нами.
                                      Єдність
                 Приніс дідусь бабусі ранніх квітів,
                 В старенькій вазі ставить край стола.
                Гойднувся тихо штори білий ситець,
                 Коли медунка терен обняла.

                 А за вікном косинкою - вербою
                 Махав їм луг, прозорий від роси,, - 
                Весна весну манила за собою:
                Красу не відірвати від краси.
                
                Єдині сонце, ліс у завірюсі
                І цей ось факел квітів весняних,
                Грайливий вітер...і сльоза бабусі,
                Що пелюстково впала біля них.

                                                                                                             ***
                                                                                    У житті, як на жовтій липі,
                                                                                    Не напишеш "Ми тут були".
                                                                                    Без весняних солоних схлипів
                                                                                    І червневих на серце злив.

                                                                                    Але ж чуєш себе дитинно,
                                                                                    Може, з юністю впереміш,
                                                                                   Як ніколи так гостро - синьо
                                                                                    Не здіймеш над корою ніж...

                                                                                   Що ж виходить? Що перш ніж різать
                                                                                   Той життя предковічний ліс,
                                                                                   Я у мрії зелені висі
                                                                                  По гілляках його заліз.

Талановитий земляк, поет, художник, 
автор збірок поезій "Лагідна лють", "Столітня трава", "Прощання бджоли"

Микола Федорович Ткачук

       

                                ***
         Скотилось літо до тихої річки,
         До води, що у Серпні настояна,
         Загубив хтось у полі дівочії стрічки,
         Наче смуток у серці незгоєний.

         То не стрічки - спізнілі покоси,
         Покосили осіннії трави,
         Більше літо уже не заросить,
         Цю сумну і пахучу отаву.

         І дерева в саду знов у смутку,
                                                            Хтось пройшовся вже вицвілим берегом,
                                                           Одягнув розмальовану куртку,
                                                           І назвавсь молодесеньким Вереснем.

                             Берег
           Зелений берег промовчав,
           І так несміло, ледь помітно,
           Шматочок осені почав
          Дивитись лагідно на літо.
          Ніхто нікому не казав,
          Що вже давно човни готові,
          Ніхто ще болем не назвав
          Їх першої любові.                                                          У місті
                                                                               Обрізані крони дерев
                                                                               У місті, в розвеснену пору
                                                                               Нагадують руки рабів,
                                                                               У розпачі підняті вгору.
                                                                               Душею язичника чув,
                                                                              Що їм вже роз'ятрено сниться :
                                                                              У небі нема журавля,
                                                                              Немає в долонях синиці.
                                                                              І мій розтривожений день
                                                                              Велітиме знов, аж до скону,
                                                                              В нехитру побавитись гру,
                                                                             У "ловлю вітрів" Соломона.

Талановитий земляк, поет - пісняр, автор збірок "Ніким не знаний бенефіс", "Бумеранг", "Цвет войны", "На вістрі кулі", "Україна. Революція. Війна", збірки пісень без нот "Єдина" та інших творів, відомий бард, патріот України

Олексій Миколайович Будчик

        Сурма засурмила

Сурма, сурма, сурма засурмила.

Час іти в похід мені.

Щоби волі зіронька світила, - 

Треба бути на коні.

Щоби зіронька світила, - 

Треба бути на коні.

                                           Хлопці, хлопці, хлопці - козаченьки,

                                           Вище шабельки свої

                                          Ми - синочки України - неньки,

                                          В нас попереду бої,

                                          Ми - синочки України - неньки,

                                          В нас попереду бої.

                                                                                         Сонце, сонце, сонце засвітило,

                                                                                         Ми крокуєм до мети.

                                                                                         Я і ти - це вже велика сила,

                                                                                         Тож єднаймося, брати!

                                                                                         Я і ти - це вже велика сила,

                                                                                         Тож єднаймося, брати!

                          Все пройшло

Все пройшло, все пройшло, все пройшло, все змінилося.

Наші зустрічі - ночі струмком розлились.

Та у серці моїм на мій вік залишилося,

Як в обіймах моїх твої коси не раз розплелись.

Я про зустрічі наші живу лише згадкою,

Як тебе при зорі обнімав, цілував.

Називав я тебе лісовою Мавкою

І Русалкою називав.

Ці підступні безжальні роки швидко так пливуть,

Ми по долях своїх вже давно розійшлись.

Та пригадую ночі на двох, - вони ще живуть,

Наче вчора усе це було, не колись, не колись                                        

                 Душа і тіло

        Навиліт куля пролетіла.

        Та не біда, - живуче тіло.

        Але сказати кулі мушу,

        Щоб не чіпала мою душу.

                                                                                                       

                                                     Вона, прострелена, як човен,

                                                     Що без стерна і води повен.

                                                     По морю буде мандрувати

                                                     Й не знатиме куди пристати.

                                                                                                  Запам'ятай слова ці, друже:

                                                                                                  При злій душі тіло недуже.

                                                                                                  В чистій душі - потрібна сила.

                                                                                                  Душа - енергія для тіла. 

                                                             Хитка позиція                                                                           Дід пішов у опозицію

          І зайняв чітку позицію :

          Бабі не допомагати,

          Грошей також не давати.

         Баба зранку в кулуарах,

         Де чадить з картоплі пара,

         Ноту так сформулювала,

         Що, як рак червоний, стала.

                                                     Згодом кинула старому :

                                                    "В тебе нонсенс по усьому.

                                                     Тож імпічмент об'являю

                                                     Й миттю з дому виганяю"

                                                    Не на жарт і дід злякався,

                                                    Бо на Біблії поклявся :

                                                    Більше не вередувати

                                                    І консенсусу шукати.

                                                                                         Баба - це і міністерство,

                                                                                         І парламент, і партнерство.

                                                                                         Ще б вернути років з тридцять

                                                                                        Можна було б не журиться.

                                                                                         А то пенсія - маленька,

                                                                                         Економіка - худенька,

                                                                                         Банк - давно вже банкрутує,

                                                                                         Бабі навіть не звітує.

                      Баба - це прокуратура,

                      Не якась фракційна дура.

                     Тож, діди, держіть позицію,

                     Не ходіть у опозицію.