"Ніколи не можна сказати точно — ми втілюємо в книги мудрість життя, або малюємо життя, виходячи з книг". Франсуаза Саган

                                                                                                   

21 червня виповнюється 85 років від дня народження

ФРАНСУАЗИ САГАН (1935-2004) - французької письменниці, драматургині. 

За життя їй дали прізвисько "чарівний маленький монстр". Свій літературний псевдонім запозичила зі сторінок роману Марселя Пруста "У пошуках втраченого часу", де згадується герцогиня Доротея Саган.

Її творчий доробок складає понад сорок романів і п'єс. У своїй творчості торкалася переважно тематики  чуттєвих конфліктів і сучасної звичаєвості. Багато її творів екранізовано.

Франсуаза Саґан (Куаре) народилася 21 червня 1935 року в сім'ї багатого провінційного промисловця в місті Кажар. Освіту здобула в найкращих релігійних навчальних закладах Франції. Навчалася в Сорбонні, але покинула університет заради письменницької праці.

Перший роман «Здрастуй, печаль!» (1954) зробив її скандально відомою в 19 років. Показовим було те, що рання і гучна слава не затьмарили її розум. Франсуаза прийшла до батька і спокійно запитала, що їй робити з 1,5 мільйонами франків, отриманих за публікацію роману. Він порадив: «Негайно витратити їх, бо гроші для тебе — велика біда». Вона так і вчинила. Подорожі і яхти, невдалий шлюб із відомим на той час видавцем Ті Шиллером (вони незабаром розлучилися, він був на двадцять років старший за неї), народження сина (1962), ще кілька спроб влаштувати сімейне життя, потяг до азартних ігор. У 22 роки Франсуаза дивом уціліла після великої автомобільної аварії.

До періоду 70-х років Франсуаза Саґан намагалася майже не нагадувати про себе, але потім ситуація змінилася: вона видала ліричний роман «Синці на душі» (1972), в якому безпосередньо звернулася до читача, розповівши про свої успіхи та невдачі, про звичаї «богеми» та її літературні уподобання. 

Згодом побачили світ написані в схожій манері «Мемуари» та книга «З найліпшими побажаннями» (1984). Їхній зміст підтвердив, що Саґан зовсім не схожа на своїх героїнь. Вона ставилася до життя з непідробною цікавістю, багато розмірковувала про суспільний прогрес та перешкоди, які траплялися на його шляху. 

Франсуазі Саґан вдалося уберегти свою творчість від заангажованості. Вона демонстративно відмовлялася від літературних премій, почесних титулів і членства в Академії.

З-поміж творів, написаних нею протягом 80 — 90-х років, варто відзначити такі: «Тьмяний профіль» (1974), «Розстелене ліжко» (1977), «Сплячий пес» (1970), «Нерухома гроза» (1983), «Набридло терпіти» (1985), «Водяниста кров» (1987).

Значний резонанс у Європі спричинив її роман — біографія про Сару Бернар (1987), написаний у формі листів до актриси.

До 1991 року письменниця видала 22 романи, 2 збірки новел, 7 п'єс, 3 книги нарисів. У всіх цих творах вона намагалася викласти свої думки, погляди на сучасний світ, звичаї та літературу. Відчувалося, що її гнітила сірість і духовне убозтво «суспільства проживання», змалювання нею богемного чи елітарного середовища було зумовлене неприйняттям способу життя міщанства, що набуло глобальних масштабів.

Була відома своєю любов'ю до швидкісних авто. В автомобільній пригоді 1957 року (у віці 22 років) ледве не втратила життя. Тоді, перебуваючи напідпитку, Франсуаза летіла на своєму залізному коні та, не впоравшись з управлінням, знесла дорожнє загородження. Машина відлетіла в кювет. Саґан тоді буквально збирали по шматочках. Поки вона лежала в лікарні, її часто відвідував старий знайомий Гі Шеллер — глава одного з видавництв. Одного дня, сидячи біля ліжка Франсуази, він довго дивився на загіпсовану та перебинтовану Саган, а потім раптом сказав: «Давай, дівчинко, я на тобі одружуся. Поки ти не наробила ще якихось дурниць». У березні 1958 року вони одружилися.
Волелюбна бунтарка Саґан і «правильний», солідний Шеллер, який годився їй в батьки, прожили разом рік. А розлучилися після того, як Франсуаза, якось повернувшись додому, застала таку картину: її поважний чоловік, розташувавшись на дивані, читав газету. Тільки й всього. Саґан же це здалося верхом тривіальності. «Господи, яка туга», — подумала вона, мовчки зібрала речі та пішла. 

Через деякий час Франсуаза зробила ще одну спробу знайти сімейне щастя. Цього разу її обранцем став американець Роберт Вестгофф— колишній десантник, манекенник та скульптор. Вона народила від нього сина Дені. Але цей шлюб також не тривав довго — їй знову стало нудно. «Сімейне життя — це… Та це якась спаржа з оцтом! Така страва не для мене»! — заявила письменниця своєму американському чоловікові та, залишивши сина на піклування няньок і гувернанток, знову пустилася у вільне плавання. Згодом у її житті були довготривалі лезбійські стосунки з модною стиліскою Пеґґі Рош. Також у Саґан був коханець - Бернард Франк, одружений есеїст, якого цікавило в житті лише дві речі: книги та їжа.

Не цуралася також алкоголю та наркотиків. В різні періоди свого життя була залежною від декількох видів наркотиків. Зокрема, антидепресанти, амфетамін, кокаїн, морфін. У 2002 році  постала перед судом — за податкові порушення.

Не приховувала схильності до азартних ігор, які спричинили величезні борги. Саме через борги була змушена на схилі життя продати свій маєток у Нормандії.

Здоров'я Франсуази Саґан почало стрімко погіршуватись у 2000-х роках. У 2002 році вона вже не мала змоги бути присутньою на судовій лаві за несплату податків і отримала умовний термін.

Останні роки письменниця провела із сином та близьким другом в Онфлері, що на півночі Франції.

Пішла із життя 24 вересня 2004 року від серцево-легеневої недостатності у віці 69 років. За її особистим проханням була похована в рідному містечку Кажар.

"З її смертю Франція втратила одного із найчуттєвіших та видатних письменників - визначну постать нашого літературного життя", - сказав у своїй промові тогочасний президент Франції Жак Ширак.

Творчий доробок письменниці : "Здрастуй печаль" (1954), "Певна усмішка" (1955), "Чи любите ви Брамса? " (1959), Les Merveilleux Nuages (1961), La Chamade ( 1965), "Сонячний промінь в холодній воді" (1969), Le Lit defait (1977), "Намальована жінка" (1981), vec mon meilleur souvenir (1984), " Втомлена війною" (1985), Chagrin de passade (1994), Derriere lepaule (1998) ; драматичні твори "Замок у Швеції" (1960), Violons parfois (1961), La Robe mauve Valentine (1963), Il fait beau et nuit (1978), lExces contraire (1987) та інші. 

З нагоди 85-річного ювілею французької письменниці Франсуази Саган працівники відділу обслуговування організували книжкову виставку "Шляхами творчості Франсуази Саган", де представили матеріали про її життєвий та творчий шлях, а також твори письменниці, що є у фонді бібліотеки.

З виставкою читачі зможуть ознайомитися після закінчення карантину.

За матеріалами Вікіпедія :       https://uk.wikipedia.org/wiki/Франсуаза_Саган

Передрук лише за згодою автора!