"Лицар нескореного покоління"

 Не шукаю до тебе
Ні стежки, ні броду -
Ти у грудях моїх,
У чолі і в руках.                                              
Упаду я зорею,                             
Мій вічний народе,                    
На трагічний і довгий             
Чумацький твій шлях.

      
     Так писав - великий син України, її геніальний поет, журналіст, правозахисник Василь  Симоненко.

      Важким, трагічним і коротким був життєвий шлях поета. Як сліпучий метеорит, на мить спалахнув він на небосхилі українського письменства, щоб навіки увійти в безсмертя. 

    "Василь був у всьому красивою, чистою людиною, правдолюбцем, безкомпромісним до лицемірів, ницих і убогих духом підлабузників",- згадує поет Ілля Бердник. Він відверто заявив про своє прагнення до правди, до пошуку істини і до непримиренної боротьби зі злом.

     Василь Симоненко любив свою Батьківщину такою, якою вона є, не шукаючи для себе іншого місця, віддаючи Україні всі свої думи й поетичний талант. 

    Він вірив, що його Україна відродиться, вийде з попелу, неначе птиця Фенікс, захистить своїх дітей від зникнення.
    Саме тому, що він жив, любив і ненавидів, страждав, творив і згорів за рідну землю, за людей - Батьківщина повік не забуде його.

       
     У нинішньому році Василю Андрійовичу Симоненку виповнилося б 85 років. З нагоди цієї дати у центральній районній бібліотеці відбулася мистецька година "Лицар нескореного покоління", організована для студентів Університету ІІІ-го віку та  студентів Рожищенського коледжу Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Гжицького.
    Бібліотекарі Галина Антонюк та Галина Корнійчук ознайомили присутніх із життєвим і творчим щляхом поета - шістдесятника. Учасники заходу переглянули відеофільми "Гра долі. Василь Симоненко" та "Живий голос Василя Симоненка 1962-63 рр"., а також мали змогу насолодитися поетичними творами геніального митця. Пісню "Лебеді материнства" (на слова Василя Симоненка) у виконанні працівників РД "Просвіта" Світлани Павлючик та Петра Сітовського співали усім залом.